Начальник Департаменту стратегічних розробок, нещодавно створеного у структурі Національної поліції України, розповів про паралелі між боротьбою з терористами на сході України і «злодіями в законі» на мирній території,  вимоги до кандидатів на службу в його підрозділі та новації у законодавстві, які зроблять боротьбу з організованим криміналом більш ефективною.

 

«Наш підрозділ документуватиме найбільш небезпечні ОЗГ»

- Романе Вікторовичу, Ви нещодавно очолили новостворений підрозділ Нацполіції – Департамент стратегічних розробок (ДСР). Як відбувалося його створення?

- Керівництво Національної поліції побачило проблему: разом із об’єктивними факторами (соціальними, економічними) відбулося зростання впливу організованої злочинності на ситуацію в Україні. Оскільки кожна держава має свій досвід у протидії організованій злочинності, розпочалося спілкування з іноземними партнерами. Нас цікавив науковий та практичний досвід, тому керівництво Нацполіції взяло до уваги практичну діяльність підрозділів інших держав.

У результаті спочатку для оцінювання ризиків і подальшої розробки стратегічних планів у відомстві було створено Управління кримінального аналізу (УКА). Потім постала потреба у створенні підрозділу, який був би безпосереднім виконавцем цього стратегічного плану протидії організованій злочинності. Так з’явився наш департамент.

- Які основні пріоритети закладалися у роботу ДСР при його створенні?

­- До 2015 року в Україні існував спеціальний підрозділ з боротьби з організованою злочинністю, але в силу певних обставин його було розформовано. Відтак втратився контроль за суспільно небезпечними організованими злочинними угрупуваннями. Звичайно, робота з протидії злочинності не зупинилася, але її ефективність суттєво знизилася.

Для прикладу. Організовані злочинні групи виявляли різні підрозділи поліції – карний розшук, підрозділи протидії наркозлочинності, боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. Але спеціально уповноваженого органу, який би консолідував у себе всю інформацію по таких групам – не було. Відтак документувати ОЗГ, які діяли одразу у кількох кримінальних сферах, для нас стало значно складніше, оскільки кожен підрозділ бачив лише «картинку» у межах своєї компетенції, а не загальну картину в цілому.

Тобто основний задум при створенні ДСР – об’єднати інформацію інших підрозділів і спрямувати зусилля наших оперативників саме на документування найбільш небезпечних організованих злочинних угрупувань.

До речі, ефективній роботі поліції у цьому напрямку сприятиме і Управління кримінального аналізу (УКА) – теж відносно новий підрозділ поліції. Ми працюватимемо комплексно, використовуючи можливості проекту «SOCTA» при оцінюванні ризиків впливу організованої злочинності на ситуацію в державі. Після аналізу будуть визначені найбільш небезпечні організовані злочинні угрупування, діяльність яких і документуватиме наш підрозділ.

– Тобто ваші працівники аналізуватимуть інформацію, що надходитиме з УКА?

– Не лише аналізувати. Ми збираємо інформацію, надаємо до Управління кримінального аналізу. Туди також надходитиме інформація з інших підрозділів. УКА оцінюватиме ситуацію, прогнозуватиме її розвиток, а відтак надаватиме свої прогнози нам для визначення пріоритетних напрямків нашої роботи.

На жаль, ОЗГ існують і будуть існувати, але нам потрібно визначити найбільш небезпечні і сконцентрувати свої зусилля на припиненні їхньої діяльності. Відтак ми зважуватимемо кожну ситуацію, щоб визначити: над нею працюватиме ДСР чи для припинення діяльності цієї групи достатньо можливостей територіального підрозділу карного розшуку.

«Незаконні збройні формування – це один із різновидів організації злочинців»

- До свого призначення Ви обіймали посаду заступника начальника Управління карного розшуку поліції Донеччини. Чи можете навести якість паралелі між роботою в Донецькій області і тими завданнями, якими займається Департамент стратегічних розробок?

- Паралелі насправді є, тому що в Донецькій області одним із напрямків моєї роботи також була протидія організованій злочинності. Проте це був кримінал, так би мовити, регіонального рівня. На території Донецької області мешкала зовсім інша категорія кримінальних «авторитетів». Ми виявляли злочинні групи з ознаками організованості,  скеровували справи до суду. Проте там не було такої категорії як «злодії у законі».

Ще одним напрямком нашої роботи на Донеччині було документування незаконних збройних формувань. Це, фактично, один із різновидів організації злочинців. Є така ситуація, є лідери, завдання, розподіл функцій, тривалість діяльності – майже те саме, що і звичайний кримінал, але трохи в іншому масштабі.

Зараз йдеться про зовсім інший рівень і обсяг завдань – загальнодержавний. На території України ми бачимо іншу ситуацію, яка є набагато складнішою. «Злодії у законі», «смотрящіє» за областями, суспільно небезпечні злочинні угрупування – це ті особи і категорії, які впливають на процеси в державі, і, відповідно, потрапляють в наше поле зору.

- Якщо говорити про сьогоднішній день, то Ваш підрозділ зараз перебуває на стадії комплектування. Можете розповісти детальніше про його структуру, процес відбору кандидатів, умови конкурсів?

- Департамент був створений у березні цього року, у квітні мене призначено на посаду його керівника. За основу при створенні департаменту була обрана тактика поєднання функцій частини департаменту карного розшуку, а саме –  управління боротьби з організованою злочинністю, та кримінальної розвідки.

Працівники, які проходили там службу, пройшли серйозний конкурс. Вони складали тести, проходили співбесіду спочатку з поліграфологом, а потім – з консультативною комісією. Близько чверті кандидатів не змогли пройти цей конкурс. У результаті ми відібрали саме тих поліцейських, які за своїми якостями можуть ефективно працювати в нашому підрозділі.

Якщо ж говорити про структуру ДСР, то до складу департаменту входять  три управління: практичне, управління розвідки та інформаційно-аналітичної підтримки.

Майже для кожного з цих підрозділів потрібні працівники – від старшого оперуповноваженого до начальника управління. На теперішній час ми у департаменті маємо близько 50 відсотків не укомплектованих посад. Для їх заміщення оголошено конкурс, він триває з 30 травня. До 11 червня всі працівники поліції можуть подавати заявки на участь у конкурсі на дві посади заступників начальника Департаменту, а до 15 червня – на посади всіх інших працівників.

- До речі, про конкурс і кандидатів. Яким Ви бачите кандидата на службу в ДСР?

- Тут ми виходимо з потреб кожного окремого управління ДСР. Якщо йдеться про практичне управління, то ідеальний кандидат – це досвідчений, грамотний і вмотивований працівник поліції, бажано – з досвідом оперативної роботи. Якщо це фахівець інформаційно-аналітичного управління – кандидат повинен вміти добувати, аналізувати і структурувати інформацію, з якою потім працюватимуть «практики». Відтак до підбору кандидата на кожну посаду ми підходимо дуже індивідуально.

«Через занадто ліберальне законодавство навіть за тяжкий злочин суд може обрати заставу»

- Давайте поговоримо саме про роботу ДСР. На Вашу думку, які новації у законодавстві України необхідні для того, щоб Ваш підрозділ запрацював більш ефективно?

- Тут потрібно зробити невеликий відступ в історію. Колись у структурі органів внутрішніх справ існувало Управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ). Зараз же основний закон у цій сфері – Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» – визначає лише одного спеціального суб’єкта – спеціальні підрозділи по  боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ. Всі інші підрозділи – це підрозділи, які беруть участь у цій діяльності.

Тобто ми, поліція, нарівні, з іншими підрозділами «беремо участь» у цій боротьбі, хоча статистика свідчить про зовсім інше: на теперішній час 80% виявлених фактів і направлених до суду справ відносно організованих злочинних угруповань – це здобутки саме працівників поліції.

Тому ми зараз опрацьовуємо цю ситуацію, щоб винести її на обговорення, внести необхідні зміни в нормативні акти і зробити наш підрозділ спеціальним суб’єктом названого мною закону. Ми вважаємо, що це потрібно, оскільки тоді у ДСР будуть більш широкі повноваження у такій специфічній діяльності, як протидія організованій злочинності. На черзі – робота з відомчою нормативною базою – наказами, інструкціями, – які ми теж будемо приводити у відповідність до вимог сьогодення. Це не буде «ситуацією одного дня», тут потрібна довгострокова стратегічна робота.

- Можливо, йдеться і про необхідність законодавчого визначення статусу «злодія в законі»?

- Ця ситуація періодично обговорюється у суспільстві. За кордоном також є розуміння небезпечності осіб, які мають статус «злодія в законі». Однак відповідальність за такий статус фактично передбачало лише законодавство Грузії.

("Злодій в законі" із кримінальним прізвиськом "Хідір" став дев'ятим затриманим на території України упродовж 2018 року. Тим часом упродовж 2017 року на лави підсудних потрапили 307 членів ОЗГ)

Проте зараз навіть в Грузії, якщо людина визнає, що є «злодієм в законі» – все одно необхідно збирати доказову базу, доводити, що він дійсно належить до злочинної організації і є її лідером. Тож якщо ми збиратимемо доказову базу стосовно такої людини, тоді ми зможемо притягнути її до відповідальності за статтею 255 Кримінального кодексу України – за створення злочинної організації.

- Чи достатньою є відповідальність за такі злочини? Чи, можливо, її потрібно змінювати і посилювати?

- Є такий вислів: «Важлива не тяжкість покарання, а його невідворотність». Це питання доцільніше розглядати саме в такому ракурсі. У Кримінальному кодексі України передбачено покарання за скоєння злочину у складі організованого злочинного угрупування на строк до 15 років позбавлення волі. Проте зараз спостерігається зовсім інша тенденція.

Через наше занадто ліберальне законодавство ситуація з обранням запобіжного заходу розглядається у форматі «аби не нашкодити людині». У результаті ми маємо ситуацію, коли за тяжкий (за законодавством) злочин – суд обирає такі міри запобіжного заходу, як застава, особисте зобов’язання або домашній арешт. Фактично зловмисник залишається на волі і продовжує вчиняти злочини.

Звичайно, у деяких статтях Кримінального кодексу передбачено обтяження покарання за скоєння злочинів у складі організованої злочинної групи. Однак на практиці при обранні запобіжного заходу у 99 випадках зі 100 суд визначає заставу – хоч за звичайну крадіжку з якогось дачного будинку,  хоч за розбійні напади або крадіжки у великих розмірах.

Однак у випадках із членами ОЗГ переважна їх більшість мають бюджет для «вирішення питань». Тобто лідер ОЗГ «вносить кошти», раніше вкрадені у потерпілих, і ось члени угрупування виходять на волю і продовжують скоювати злочини. А судовий розгляд справи може тягнутися 5-10 років. І увесь цей час людина живе і скоює нові злочини.

Тому у випадку, коли йдеться про організовані злочинні групи, злочинні організації, я вважаю такий підхід недоцільним і неефективним. На мою думку, основна мета кримінального законодавства – продемонструвати суспільству: якщо ти вступаєш до злочинної групи, злочинної організації, то і відповідальність твоя буде важчою, аніж просто за скоєння злочину.

- Можливо, слід внести зміни до Кримінального процесуального кодексу в частині обрання запобіжних заходів стосовно учасників ОЗГ?

- Ми вже декілька років прожили з цим КПК, з цими мірами запобіжного заходу. Доцільно вже зовсім переглянути ситуацію, за якої люди, виходячи під заставу, особисте зобов’язання або домашній арешт, – продовжують вчиняти злочини.

Поясню на прикладі. Поліція, знаючи про те, що людина вже притягнута до відповідальності і стосовно неї суд обрав домашній арешт, розслідуючи злочин, може не брати цю особу до уваги. Адже вона – під домашнім арештом, а, отже, має перебувати постійно вдома. Насправді громадянин виходить на вулиці і продовжує вчиняти злочини.

Так було в Донецькій області. Чоловік перебував під домашнім арештом за… скоєння вбивства і розбійного нападу. Водночас він вільно пересувався містом. Як наслідок, виникла ситуація, під час якої постраждали люди.

Ми також беремо до уваги той факт, що представники злочинних угрупувань мають корупційні зв’язки у правоохоронних органах, судейському корпусі. Когось залякують, когось підкупляють, тож рішення у більшості випадків виносяться на їхню користь. Кожна така ситуація виглядає так, ніби суддя діє в інтересах організованих злочинних угрупувань. Не в кожному випадку, але ж такі факти мають місце.

Візьмемо для прикладу статтю 260 Кримінального кодексу України – організація або участь у незаконних збройних формуваннях. До 2014 року ніхто не знав, що така стаття існує. Коли слідчі виписували першу підозру,  було складно вмовити суд на обрання запобіжного заходу. На той час судді обирали лише запобіжний захід у вигляді застави. І от стосовно нелюдів, які вбивали людей, катували і відбирали їхнє майно у складі незаконних збройних формувань, виносили рішення про внесення застави у якихось 50 тисяч гривень.

Тому Верховна Рада потім переглянула норми законодавства. На теперішній час за статтею 260 єдиний запобіжний захід – це тримання під вартою. І це вже певним чином зупиняє людей від участі в незаконних збройних формуваннях.

У ситуації з учасниками НЗФ є два варіанти: або обирається міра запобіжного заходу, і це винятково тримання під вартою, або міра запобіжного заходу не обирається взагалі. Другий варіант, я вважаю, є доцільним і правильним тоді, коли людина самостійно звернулася до правоохоронних органів і добровільно повідомила про свою участь у НЗФ. Відтак немає сенсу обирати їй міру запобіжного заходу.

Проте у ситуації, коли бойовика затримали правоохоронці, а обсяг його «подвигів» під час перебування у складі так званої «ДНР» важко оцінити, тоді для такої людини доцільно обрати єдиний запобіжний захід – тримання під вартою. Протягом цих двох місяців правоохоронці матимуть змогу збирати доказову базу, з’ясовувати, чи дійсно затриманий просто стояв на блокпосту, а чи він був снайпером чи водієм танка.

Загалом же ізоляція члена злочинної організації дає можливість з ним спілкуватися і документувати діяльність його спільників. Особа дає інформацію стосовно організатора або лідера угрупування, корупційних зв’язків, шляхів легалізації грошей, здобутих злочинним шляхом. В обмін на це затриманий може розраховувати на пом’якшення відповідальності у випадку співпраці зі слідством. Такою є практика іноземних держав, треба розглядати застосування таких можливостей і в нашій практиці.

«Допомогу іноземних партнерів важко переоцінити»

- Про результати роботи ДСР з огляду на короткий строк існування – поки не йдеться?

- Ми від самого початку працюємо на результат, але це – стратегічна робота.  Протягом найближчих місяців будуть практичні результати. Ми не ставимо собі за мету «вже сьогодні» виявити  і направити до суду якусь справу. Це буде штучний показник. Натомість ми зосереджуємо свої зусилля на зборі інформації, якісній аналітиці та прогнозі ситуації. Ці складові є запорукою успішної роботи ДСР.

- Як би ви оцінили допомогу іноземних партнерів у розбудові Департаменту?

- Якщо кількома словами – цю допомогу важко переоцінити. Найбільш цінне для нас – це обмін досвідом і навчання наших співробітників. Крім того, ми співпрацюємо і в питанні надання нам технічної допомоги.

- Чи могли б Ви назвати ті держави, які є найбільш активними помічниками?

- Зараз у цей процес активно включилася Консультативна місія Європейського союзу. Вони виділили нам працівника, який з нами постійно спілкується, підказує, допомагає. Крім того, ми активно співпрацюємо зі  Сполученими Штатами Америки. Це два наших базових партнери, через яких ми спілкуємося із представниками інших держав.

- На завершення – про Ваші плани на посаді керівника підрозділу.

- Перший пункт плану на найближче майбутнє – це створити справді ефективний підрозділ. Всі бажають потрапити до нього, але вимоги для вступу досить високі. 25 відсотків людей – не з вулиці, а з департаментів карного розшуку та кримінальної розвідки – не змогли пройти співбесіду. І це свідчить про прискіпливість відбору серед кандидатів задля якості роботи підрозділу.

По-друге, плануємо створити потужну матеріально-технічну базу департаменту, для чого розробляємо списки основних потреб. Керівництво Нацполіції вже поставило нашому департаменту стратегічне завдання – документування діяльності організованих злочинних групувань. Через деякий час ми будемо готові представити перші результати своєї роботи.

Серед стратегічних планів – ефективне придушення організованої злочинності, аж до її максимального викорінення. Оскільки на території України занадто м’яке законодавство, зокрема – і стосовно «злодіїв у законі», до нашої держави приїздять представники цієї категорії криміналу з усіх країн пострадянського простору. Їм тут комфортно. Тож нам слід створити такі умови, аби перебування представників вітчизняного і зарубіжного криміналітету на території України стало просто пекельним.

Департамент комунікації Національної поліції України