Наш колега розповідає про власний досвід роботи криміналіста, про важливість вилучення ДНК-слідів задля ідентифікації та притягнення до відповідальності російських військових. Адже найдрібніша деталь може бути важливою для слідчих та оперативників, які надалі працюватимуть із цією доказовою базою.

Начальник відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП в Луганській області, підполковник поліції Юрій Іванін родом з Сєвєродонецька. На службу до правоохоронних органів прийшов у 1995 році. Спочатку працював дільничним, а з 2001 року розпочав професійний шлях криміналіста. У 2022 році, ще до початку повномасштабного вторгнення, Юрій планував йти на пенсію.

«Сьогодні я мав би вже бути на пенсії, але друге, вже повномасштабне вторгнення росіян на нашу землю відтермінувало мій відпочинок на невизначений час. Не було жодних сумнівів - вже напрацьований досвід та навички мають працювати на Перемогу».

Професійний досвід Юрія Іваніна - безцінний, бо майже 10 років тому він вже стикнувся з наслідками «руського міру» на Луганщині. Працюючи в Науково-дослідному експертному криміналістичному центрі, він разом з колегами документував злочини учасників незаконних збройних формувань.

«Їхні звірства я побачив спочатку у Сєвєродонецьку, оглядаючи будівлю колишнього Державного інституту азотної промисловості. Там знайшли катівню та двох полонених, які, на щастя, були живі. А от в ізоляторі тимчасового тримання ми знайшли двох вбитих чоловіків».

У 2017 році Юрій Іванін очолив новостворений відділ криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП в Луганській області, організовував та налагоджував його роботу. До 2022 року була зібрана команда професіоналів, відділ забезпечено необхідним для роботи обладнанням і в планах у підполковника поліції був вихід на заслужений відпочинок – пенсію. Але 24 лютого 2022 року кардинально змінило все змінило…

Евакуювавшись до Дніпра разом зі своїми та колегами, підполковник поліції продовжив службу: працював у деокупованих містах і селах Київщини та Харківщини, на прильотах ворожих ракет на Вінниччині та Полтавщині, займався ідентифікацією тіл загиблих.

«Ми шукаємо все, що може довести злочини росіян. Вилучаємо ДНК-сліди звідусіль – з одягу, посуду, пляшок з-під алкоголю, георгіївських стрічок, шевронів, сухпайків тощо. Мета – ідентифікація та, як наслідок, притягнення до відповідальності російських військових та військових «днр/лнр» за слідовою інформацією. Коли працюєш над збором доказів у таких місцях, усвідомлюєш, що навіть найдрібніша деталь може бути важливою для слідчих та оперативників, які надалі працюватимуть із цією доказовою базою, встановлюватимуть причетних до скоєння злочинів».

З деокупацією Київської та Харківської областей Юрій Іванін почав працювати над документуванням воєнних злочинів на звільнених від окупантів територіях у складі пересувних криміналістичних лабораторій. Обстеження пошкоджених унаслідок артилерійських та авіаційних обстрілів будівель та споруд, місць проживання та дислокації російських військових, збір ДНК-матеріалів, ексгумація тіл – робота криміналіста в умовах воєнного стану.

Найважчі емоції поліцейському довелося пережити під час роботи у Кременчузі де російська ракета влучила в торгово-розважальний комплекс.

«Це не схоже на досвід моєї роботи в інших областях. Тут тіла людей стали фрагментами й наша задача стояла в тому, щоб зібрати їх, ідентифікувати хто це був. Знаєте, що найстрашніше? Розуміти, що 28 фрагментів, які знаходяться перед тобою – це все одна людина…Людина, яку вбили росіяни».

Працюючи, Юрій Іванін щодня дивиться на той жах, що лишає по собі так званий «братній народ».

«Психологічно дуже важко пропускати через себе кожну історію, кожну обірвану чи зламану долю, що стала мішенню руського миру. Тому під час роботи усі почуття та емоції ніби вимикаю, бо інакше просто неможливо… Дає сили працювати далі усвідомлення того, що я роблю свій вклад у притягнення росії до відповідальності за вчинені нею воєнні злочини».

Відділ комунікації поліції Луганської області