«Найбільш центральний» дільничний офіцер столичної поліції розповів про свою роботу на дільниці, де розташовані  адміністративні будівлі Уряду, кількох міністерств та щодня бувають по кілька тисяч туристів.

Майор поліції Валерій Пляс понад вісімнадцять років обслуговує дільницю в центрі столиці. Переважну кількість квартирних злодіїв з краденими речами йому вдавалося затримати вже через кілька годин після скоєння злочину. Зловмисників доводилося затримувати і під час проведення особистого прийому громадян, і навіть у відпустці. Не допомагало злодіям ні маскування за допомогою перуки, ні спідній одяг із «секретними» кишенями.

– Валерію Івановичу, ви на службі в правоохоронних органах перебуваєте майже 20 років. І весь цей час службу проходите в Печерському управлінні столичної поліції. Які ж види злочинів найчастіше скоюються  в центрі багатомільйонного міста?

–  На моїй території обслуговування переважна кількість квартир здається в оренду для приїжджих громадян або під офісні приміщення. Тому зрозуміло, що без щоденних крадіжок з помешкань та офісів не обійтися.  Столиця, і особливо центр міста, дуже привабливі для злодіїв-гастролерів. Саме проведення систематичних профілактичних заходів дають можливість затримувати злодіїв за кілька годин, а то і хвилин  після скоєння злочину. До того ж, не слід забувати, що для потерпілого найголовніше – це повернення викрадених у них речей.

Додам, що окрім проведення профілактики, дільничний повинен знати досконало ще й свою територію обслуговування. У минулому році, перебуваючи у відпустці, я стояв на зупинці міського транспорту. Відразу звернув увагу на жінку, яка бігла по вулиці, а за нею – неповнолітній. Хлопчик щось кричав, але за вуличним гаміром нічого не було чути. Жінка забігла у двір. Те, що він закінчується стіною – вона не знала. Я зупинився за рогом і став чекати. Підозрювана вибігла просто на мене.  Крім того, за час поки вона бігла, у неї «змінився» колір волосся.

Вже потім співробітники слідчо-оперативної групи виявили викинуту нею перуку. Також поліцейські виявили у підозрюваної мобільний телефон того самого школяра, який намагався її наздогнати. У кишені зловмисниці поліцейські вилучили газовий балончик.

Згодом було встановлено, що жінка неодноразово притягувалася до відповідальності за грабежі та крадіжки. Жертвами вона обирала слабших себе – дітей. Злочини скоювала на території ще двох районів міста.  

І того разу в під’їзді будинку вона забризкала очі дитині з газового балончика та відібрала у нього мобільний телефон.

– На Вашій території обслуговування переважна  кількість скоєних крадіжок з офісів та квартир розкрита. А якісь курйозні крадіжки були?

– Були. Ми з напарником увечері поверталися після відпрацювання території. На вулиці до нас підбігла дівчина, яка була продавцем у магазині хутряних виробів. Вона плакала та весь час повторювала, що до магазину зайшла жінка, а коли  та вийшла – зникла норкова шуба. Та жінка вільно пройшла повз охоронця, оскільки в руках у неї нічого не було. Дівчина крізь сльози повторювала: «Але шуба зникла, допоможіть!».

Ми з напарником розділилися та почали перевіряти прилеглу територію. Вже за кілька хвилин на вулиці я помітив жінку пишних форм у довгій спідниці. Їй ніби щось заважало йти. При моїй появі вона почала помітно нервувати.

Я запросив її пройти до приміщення магазину, де зникла шуба, та викликав слідчо-оперативну групу.

З’ясувалося, що жінка готувалася до скоєння злочину дуже ретельно. Вона вибрала магазин на малолюдній вулиці, навіть пошила спеціальну додаткову спідницю із величезною кишенею. «Клієнтка» попросила продавця дати їй приміряти кілька шуб. Потім спритниця, як то кажуть, «заморочила дівчині голову», в якийсь момент склала одну із шуб та сховала її в «кишені» пошитої нею спідниці. Жінка була немісцевою і вже вранці планувала залишити столицю зі краденою «обновкою».

– Скажіть, а чи часто до вас потерпілі звертаються просто на вулиці?

– Буває досить часто, адже обов’язковий атрибут дільничного офіцера – формений одяг. Відтак людям легше ідентифікувати поліцейського, щоби у разі потреби – звернутися до нього по допомогу.

Знову ж таки нагадаю: якщо не проводити профілактику, то порядку на території обслуговування не буде. Тому «прогулюватися» територією – це одне з моїх улюблених занять, особливо – рано-вранці (посміхається).

І як свідчить практика, під час відпрацювання одного скоєного злочину – можна розкрити їх ще декілька. Навіть під час прийому громадян мені вдалося затримати банду «любителів піци».

Уявіть: літо, субота. До мене на прийом прийшла жінка з приводу крадіжки. Приймаючи у неї заяву та уточнюючи всі обставини, я почув, як на вулиці хтось кличе на допомогу. З’ясувалося, що на вулиці п’ятеро осіб напали на кур’єра з доставки піци. Зловмисники відібрали у пограбованої жертви гроші та кілька коробок з піцою. Чоловік вказав, куди побігла група нападників.

Оскільки хуліганів було п’ятеро, я викликав підмогу – екіпаж патрульної поліції. Часу на пошуки було мало. Неподалік – метро «Хрещатик», тож щойно молодики зайдуть в підземку – шанси їх знайти стають мізерними.

Я розумів, що саме викрадена піца і змусить злодіїв знайти місце, де вони зможуть поснідати вкраденим та розділити відібрані в кур’єра гроші. Неподалік знаходилася покинута будівля, тому ми вирішили перевірити її першою. І не помилилися (сміється).

Ми з двома патрульними поліцейськими затримали всіх п’ятьох нападників. В кишені одного з них була крадена вранішня виручка потерпілого кур’єра.

При проведенні слідчих дій мої колеги встановили, що зловмисників розшукували оперативники карного розшуку Солом’янського району – за скоєння низки крадіжок та пограбувань. Тому злодії вирішили поміняти «місце роботи». І як ви розумієте, перший «робочий день» виявився для них невдалим. Натомість солом’янські колеги мені дуже дякували (посміхається).

– Розкажіть про те, які найбільш цінні речі Вам доводилося повертати людям після їх викрадення злодіями?

– У кожного – своє розуміння про цінність речі. Наприклад, під час регулярних зустрічей з нашими помічниками – бабусями на подвір’ях (посміхається) – одна з них повідомила мені про зникнення драбини з балкону другого поверху, де проживали  знайомі пенсіонери бабусі. Злодії залізли на балкон і викрали цінне для літніх людей господарське приладдя.

Я пішов сусідніми дворами, розпитуючи їхніх мешканців, чи не бачили вони когось підозрілого. Одна з бабусь розповіла, що кілька годин тому бачила двох чоловіків, які несли металеву драбину. Я детально розпитав жіночку про їх прикмети, звідки і куди пішли, як виглядає та драбина.

За описом один із ймовірних злодіїв скидався на місцевого чоловіка, який зловживає алкоголем. Саме до нього я одразу й направився, і як виявилося – вгадав. Чолов’яга з «напарником» саме хотів «продати» крадену драбину за пляшку горілки…

Інша ситуація: кілька років тому до мене звернулася із заявою студентка музичної академії. У дівчини з аудиторії  вкрали бандуру. Річ дійсно була коштовна, на той час потерпіла придбала музичний інструмент за більш ніж 15 тисяч гривень. Однак дівчина переймалася не через гроші, а через зникнення дуже цінного для неї музичного інструменту.

Я два дні перевіряв всі можливі місця збуту крадених речей на території обслуговування, але зниклої бандури так і не виявив. Логічно подумавши – де могли би продавати подібний «товар»?, – я вирішив навідатися на Андріївський узвіз. І виявив там молодого чоловіка, який саме демонстрував іноземним туристам музичний інструмент потерпілої.

З’ясувалося, що студент музичної академії з паралельної групи потерпілої вирішив в такий спосіб заробити грошей.

Я по цей день пам’ятаю щасливе обличчя дівчини, яка вийшла з районного управління, обнімаючи бандуру. Можливо, це пафосно звучить, але заради таких моментів і хочеться працювати.

 

Департамент комунікації

Національної поліції України