«Ластівка»
«Ластівка» – позивний нашої поліцейської Оксани Омельченко з полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ».
У червні-вересні 2014 року вивезла більше сотні дітей з прифронтових територій до Ізюма. Із часу проведення АТО поліцейська врятувала життя майже 200 (!) поранених: виносила з поля бою тоді й досі надає невідкладну медичну допомогу. Транспортувала тіла близько 50 загиблих бійців.
Через самовіддану роботу до Оксани прикипіло ще одне прізвисько - «Маленьке Янголя».
Тетяна Росинська
За її плечима багато років служби в погонах. Є що згадати.
Пам'ятаю, коли вона прийшла в управління карного розшуку, ми розшукували маніяка «Елвіса Преслі», який скоїв 13 вбивств та більше 50 зґвалтувань. Злочинця вирішили ловити «на живця». Хоробра, фізично підготовлена, з навиками бойового мистецтва «дзюдо» Тетяна стала приманкою.
працювала у лісі під прикриттям
Хоча убивця й не клюнув на гачок, цей етап дав змогу правоохоронцям вийти на правильний хід розслідування вбивств. Невдовзі маніяка упіймали.
Зараз Тетяна працює на посаді начальника оперативно-довідкового сектору карного розшуку поліції Київщини, де виконує роботу із розшуку безвісти зниклих людей.
Майя Бреславська
Майя Бреславська - жінка-командир у патрульній поліції. Розпочала Майя свою службу в столичній поліції на посаді заступника командира роти. Згодом стала командиром роти, потім – заступником командира батальйону. Далі була призначена командиром патрульної служби, очоливши управління у Борисполі.
У свої 32 вона перша жінка в Україні, яка очолила управління превентивної діяльності поліції Київської області. Керує та приймає важливі рішення. У підпорядкуванні молодого керівника близько 2 тисячі осіб особового складу. Свого часу виїхала із Горлівки. Справжній боєць.
Олена Павловська
Олена - психолог спецпідрозділу поліції із понад десятирічним стажем. Із початком війни на сході у липні 2014-го в Олени, крім офіційної посади, додалася ще одна — вона добровільно стала реабілітологом.
Майор спецназу знала, що мужнім, відданим службі та народу України побратимам потрібна її допомога
Коли групі спецпризначенців, яким вона проводила психологічний вишкіл, довелося вести запеклий бій з ворогом під Дебальцевим – не знаходила собі місця і її передчуття справдилися. Вона телефонувала до них, як тільки була можливість вийти на зв’язок.
Спілкуючись нібито як повсякденно, вона достеменно знала як фахівець, що її бійцям потрібні лише позитивні емоції, розуміння того, що їх чекають рідні. Тому подекуди розмови зводилися до жартів.
І з цього часу в Олени до власної сім’ї додалися ще два десятки родин. Вона стала їхнім психологом-реабілітологом.
До психолога зі стажем по допомогу звертаються учасники АТО й з інших підрозділів
Любов
Ще одна поліцейська, яку доля привела на Рівненщину. Із міркувань безпеки не називатиму її прізвище. Майору поліції довелося виїхати з окупованої агресором території Донеччини – одна, в літній сукні, з дітьми. Нині майор поліції несе службу в одному з таємних управлінь поліції в Рівненській області. Сьогодні Рівне стало для поліцейської рідним, хоча досі сумує за Донеччиною. Втім, служити та захищати український народ готова там, де це необхідно.
Наталія Процик
Старший слідчий Авдіївського відділення поліції Наталія Процик вже четвертий рік працює в прифронтовій Авдіївці. Її робочий день супроводжується обстрілами бойовиків, часом - без світла, води та опалення.
Жінка не тільки розкриває вбивства, але й виїжджає на місця обстрілів, на «нуль» та документує наслідки терактів. Спеціалізація майора Процик – розкриття тяжких злочинів.
Її власну квартиру теж було пошкоджено вибухом, жінка дивом не постраждала. У період активних бойових дій її син, якому тоді було 10 років, весь час був з мамою й татом-оперативником на роботі.
Уся сім’я Наталії - бойова. Старша донька закінчує Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. Дівчина проходила стажування в рідному місті в самий розпал обстрілів. Працювала у 20-градусний мороз без тепла та світла, складала протоколи, підсвічуючи ліхтариком, приймала заяви від сотень знедолених жителів.
Христина
Оперуповноваженого Головного управління Нацполіції в Донецькій області Христину пам'ятаю ще з Дебальцевого.
У 2015 році вона працювала у штабі Дебальцевського міськвідділі. Одна з 26 правоохоронців, які несли службу в оточеному місті. Разом з чоловіками надавала допомогу жителям під шквальними обстрілами бойовиків.
Христина жила у поліцейському відділку, бо їй не було куди йти – будинок, де була її квартира, зруйнували «гради» ворога. Христина готувала їжу на вогнищі та перев’язувала поранених. Днями не вилізала з «броніка» та каски, замість жіночої сумочки з собою завжди був автомат, адже частина міста вже була захоплена. Виживати в оточенні допомагала згуртована команда.
Відступала останньою з дівчат-правоохоронців, перевдягнувшись у цивільне. Свій автомат Христина закопала. Місцеві вивезли її на цивільній автівці. Машина потрапила під обстріл, і лише дивом їм вдалося прорватися у Світлодарськ, а звідти у Бахмут.
Сьогодні Христина працює в Маріуполі.
Тетяна Подольська
Ще одна бойова поліцейська, про яку я хотів би розповісти, - старший слідчий Краматорського відділу поліції Тетяна Подольська.
Із початком війни на сході країни вона покинула рідну домівку в Горлівці, а в 2015-му пройшла «бойове хрещення» в Дебальцевому. Працювала першим заступником начальника Дебальцевського міськвідділу міліції – начальником слідчого відділення.
Пройшовши Дебальцеве, слідча з 20-річним стажем роботи продовжує розкривати тяжкі злочини у Краматорську
Часто, виїхавши на місце обстрілу, Тетяна сама потрапляла під вогонь. Доводилося вистрибувати з машини, ховатися в найближчі підвали.
Щодня бачила страшні наслідки терактів та документувала їх, щоб винні не уникнули відповідальності - рано чи пізно.
Ольга
Після навчання, у розпал бойових дій 2014-го Ольга (прізвище не називаю, оскільки служба таємна) вирішила служити в Дебальцевому - написала рапорт та поїхала.
Працювала слідчим з розкриття загально-кримінальних злочинів. Молодому фахівцю доводилося розкривати тяжкі злочини під обстрілами, а пізніше – вивозити поранених військовослужбовців та мирних жителів.
Наприкінці січня 2015 місцеві допомогли їй виїхати з міста разом з іншими жінками-правоохоронцями на цивільних авто. Ольга жила в Світлодарську в гуртожитку та продовжувала працювати. Разом з напарницею обслуговували Світлодарськ, Миронівський та інші населені пункти біля Дебальцевого.
Безпосередньо до Дебальцевого їздили рідко, бо траса прострілювалася. Виїжджали після обстрілів на поранення військових та мирних жителів, збирали та вивозили поранених, документували всі факти.
Коли Дебальцеве захопили, працівників передислокували у Бахмут, звідки дівчина перевелася у Велику Новосілку, а потім – у Маріуполь, де продовжує нести службу.
Інна Власова
Заступник начальника слідчого управління поліції Одещини, талановитий слідчий Інна Власова. Працювала в Київській та Дніпропетровській областях.
Про таких, як вона, кажуть «Мегре в спідниці». 12 років служби пов’язані виключно зі слідством. Розслідує злочини, скоєні проти життя та здоров’я людей. Ніколи не здається. На рахунку – сотні розкритих та доведених до суду вбивств.
Лідія Лучинська
Ще одна талановита поліцейська Київщини майор Лідія Лучинська.
Старший слідчий з особливо важливих справах відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я особи. Резонансні вбивства, зґвалтування – упродовж десяти років Лідія розплутує складні, заплутані справи. Однією з таких справ стало розкриття вбивства колеги – молодої слідчої з Василькова Юлії Шиденко.
Олександра
І наостанок мова піде про ще одну жінку у погонах, але не краса є її головною зброєю та навіть не м'язи. Головною перевагою і зброєю співробітника Національної поліції України Олександри (теж з таємної служби) є її IQ.
З простої Донецької відмінниці Олександра заслужено виросла в керівника одного з управлінь, яке обслуговує і налагоджує роботу регіональних підрозділів по всій Україні. Вона втратила будинок, друзів та пам'ятає рідне місто Донецьк без руїн і блокпостів. Не дивлячись на всі труднощі, поліцейська продовжує боротьбу зі злом.
Комп’ютерні програми, які вона створює – гарантовано відправляють десятки злочинців на лави підсудних. Звісно, зловмисники бачать поліцейських-чоловіків і навіть не здогадуються, що їх перемогла жінка. Як-то кажуть французи: сherchez la femme :)
Це тільки декілька історій з життя жінок-поліцейських. Але насправді їх у Національній поліції майже 20,5 тисяч – жінки, які обрали шлях служити та захищати.
Дякую вам за службу!
