Старший лейтенант Андрій Мартинюк відзначився розслідуванням доволі серйозних злочинів, скоєних проти життя та здоров’я людини на території Волинської області. У свої 25 років слідчий уже отримав не одну подяку за сумлінне ставлення до виконання своїх посадових обов’язків, відданість роботі та високі професійні навички. Відзнаку і вдячність Міністерства внутрішніх справ України поліцейський отримав буквально декілька днів тому. Сьогодні ми спілкуємося з Андрієм про найрезонансніші його розслідування та любов до того, що робить.

Вже чотири роки працюю слідчим. Спочатку був у Луцькому міськвідділі поліції, пропрацював там близько 1,5 року. Першою справою, яку розслідував у складі слідчо-оперативної групи, була крадіжка, яку вчинили двоє неповнолітніх. Це трапилось, коли я тільки прийшов на роботу – на другий чи третій день, і ми з колегами з карного розшуку розкрили цей злочин за кілька годин. Розпочали шукати, де зловмисниці здали викрадене майно, об’їздили всі ломбарди, в одному й виявили викрадене. Ну а далі – дізнались, хто здав речі, ці дівчата дали пізнавальні покази, було проведено масу експертиз. Так злочин був розкритий.

Ще у Луцькому відділі я працював над розслідуванням декількох вбивств. Тоді мені допомагали працівники слідчого управління. Згодом запропонували посаду в Головному управлінні Національної поліції у Волинській області. Я, звичайно, погодився, адже така лінія роботи та такий напрямок мені дуже подобались. Колектив мені як молодому працівнику всіляко допомагав, за що я їм вдячний. Тут і працюю.

Чому імпонує така лінія роботи? Вбивства – це найтяжчі злочини. Тут є дві сторони – родичі й близькі загиблого та зловмисник. Звичайно, сім’я загиблого завжди вимагає, щоб підозрюваний поніс гідне покарання. Моя ціль – довести справу до логічного завершення – винний має бути за ґратами.  

Про особливості роботи відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я людини

Коли виїжджаєш на подію, перше, на що звертаєш увагу – це обстановка на місці та пошкодження на тілі. Якщо, наприклад, це поріз, то можуть бути сліди крові на якихось предметах, відбитки пальців рук. В динаміці людина, коли вчиняє злочин, може за щось схопитись, десь ступити не там. Важливо звертати увагу на всі деталі.

Збирають речові докази, як правило, криміналісти, але слідчий контролює весь процес. Він повинен зрозуміти, як це сталося, тобто скласти картину злочину в себе в голові, а потім відтворити це в матеріалах кримінального провадження. Розпочинаючи розслідування певної справи, я готую собі певний план, роблю якусь замальовку події, а тоді працюю по ньому.

Повідомлення особи про підозру, складання обвинувального акту – це все теж в обов’язках слідчого.

Щодо особистісних характеристик – важливо бути стресостійким. От, наприклад, працювати в моєму відділі складно, адже є безліч ситуацій, в яких багато поліцейських не витримують й шукають якісь легші напрямки. Звичайно, важливі знання – не тільки теоретичні, а й практичні. Слідчий несе відповідальність від часу прибуття на місце події, протягом всієї роботи на виїзді й аж до скерування справи до суду. Це й аналітичні здібності, бо багато злочинів вчинені не в умовах очевидності, тому потрібно зіставляти безліч інформації. А холодний розум – це один із найважливіших пунктів для виконання слідчим. Потрібно спокійно оцінювати ситуацію й не піддаватися емоціям, адже емоції дуже часто заважають працювати.

Ну і потрібно бути готовим працювати з великим обсягом інформації. Одна з моїх справ складалася з 32 томів по 250 сторінок. 32 томи – це, фактично, закласти такий великий стіл (ред. - сміється).

Про резонансні злочини, які розслідував

Один із найрезонансніших розслідуваних злочинів особисто в мене – це замовне вбивство у Ковелі, що трапилось у 2019 році. Тоді волинянин замовив вбивство нібито коханця своєї дружини. Підшукав виконавців, вони домовились про зустріч з чоловіком, а під час розмови вистрілили йому в голову. Тіло вбитого закопали у лісі. Важка була справа: багато слідчих дій, четверо обвинувачених, велика кількість захисників. Працювали над нею майже 8 місяців. Винуватці – три іноземці та українець. Зараз справа ще розглядається в суді. Всі підозрювані знаходяться під вартою. Це такий «великий клубок», який потрібно було розплутати, нам це вдалося.

Це, напевно, розслідування, яким я найбільше пишаюся. Було дуже мало інформації, але якось разом з оперативниками, іншими колегами збирали по крупинках доказову базу, стараючись довести, щоб винні понесли гідне покарання.

Ще одне з цікавих – це припинення незаконної діяльності злочинної групи шести осіб. Вони організували діяльність підпільного реабілітаційного центру. Під приводом псевдореабілітації там тримали алкозалежних, незаконно позбавляли їх волі й катували. Родичі, вважаючи, що працюють лікарі та що вони допомагають, оплачували це. Там перебувало багато людей, а умови були, чесно кажучи, не дуже. Кого привезли туди «важчого» - до нього викликали якусь медсестру. Хто «бушував» – препарати сильнодіючі призначали. Ще й до того ж організатори працювали без відповідних на те документів. Нині справа ще перебуває в суді.

Про психологічне вигоряння, хобі та плани на майбутнє

Відверто скажу – поки не стикався зі психологічним вигорянням. Мені, дійсно, подобається моя робота. Це розслідування злочинів, винуватці яких повинні нести покарання, адже через них хтось залишився без рідних та близьких.

Звичайно, потрібен відпочинок, адже буває, що й дві, три доби не потрапляєш додому. Інколи буває, що ніч можна не спати й обдумувати якісь ситуації. Відволікаюсь від роботи на риболовлі, люблю активний відпочинок десь в лісі, горах.

Плани на майбутнє? Життя все покаже, куди йти далі. Тут же не можна нічого загадувати. Як то кажуть: «Поганий той солдат, який не мріє стати генералом». Зараз мені подобається те, чим займаюсь.

Сектор комунікації

поліції Волинської області