Населені пункти межують з Луганщиною та піддаються обстрілам цілодобово. Люди тижнями не виходять з укриття, а з будинків переїхали до підвалів та бомбосховищ. Поліцейські забезпечують мешканців всім необхідним, але з кожним днем привезти їжу та воду стає все більш небезпечним.

Зруйновані будинки та дороги побиті воронками від снарядів та авіації – ніщо не вцілило внаслідок щоденних бомбардувань російських окупантів. Дістатися до обох міст можливо тільки на броньованому транспорті – шлях під прицільним ворожим вогнем. Ризикуючи власним життям, поліцейські рятують мирних мешканців.

На цей раз правоохоронці за сприянням органів місцевої влади привезли людям гуманітарний вантаж з продуктами, водою та дитячим харчуванням. Дітям передали солодощі. Окрім гумдопомоги поліцейські організовують безпечну евакуацію та тримають зв’язок з людьми.

Міста майже спорожніли – багато людей виїхало, проте є мешканці, які не хочуть залишати рідні домівки попри смертельну небезпеку. Мешканка Соледару відмовляється виїжджати: у сусідньому окупованому рашистами селі продовжують жити її літні батьки. Інша жінка продовжує жити в місті з маленькою онучкою та мріють про мир та перемогу.

Поліцейські Донеччини закликають людей евакуюватися та зберегти своє життя та дітей. Для цього правоохоронці роблять все можливе: йдуть на ризик, прораховують маршрут та беруть на себе відповідальність за кожне життя. Виїзд до безпечної території – є єдиним порятунком.