7 грудня 2022 року він разом з колегами зі зведеного загону потрапив у ворожу мінну пастку та підірвався на міні.
Службу в органах внутрішніх справ Сергій Макаров розпочав у серпні 2009 року після закінчення фахового ВУЗу в Донецьку. З того часу він працював у різних службах поліції Херсонщини.
Під час повномасштабного вторгнення росії Сергій Макаров був заступником начальника відділення поліції № 2 Скадовського районного відділу поліції з превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Херсонській області. Після тимчасової окупації Херсонщини поліцейський виконував службові завдання на Миколаївщині, ніс службу на блокпостах.
Товариш Сергія Макарова Андрій Лукашенко згадує: «Він жив роботою, завжди відповідально виконував поставлені завдання, ставився до колег та побратимів з повагою, постійно був готовий, як справжній офіцер, прийти на допомогу. Він був взірцем для всіх – люблячим батьком та чоловіком, вірним другом».
Після деокупації частини Херсонщини Сергій Макаров разом з іншими поліцейськими документував воєнні злочини військових рф, встановлював інформацію про колаборантів та осіб, які співпрацювали з окупантами, їх зв’язки, виявляв місця несвободи, де утримували українців, приховування зброї та боєприпасів.
7 грудня минулого року в полі біля одного з населених пунктів Дар’ївської територіальної громади поліцейський потрапив в мінну пастку, залишену окупантами. Сергій отримав чисельні осколкові поранення. Лікарі намагалися врятувати його життя, однак, дива не сталося – 18 грудня серце поліцейського зупинилося.
Колега загиблого Ігор Усенко згадує: «Під час війни Сергій виконував бойові завдання разом зі своїм колективом, колеги його поважали, він був прикладом для своїх підлеглих. Для поліції Херсонщини це велика втрата. Людина живе доки її пам’ятають, а Сергія будуть пам’ятати усі – його родина, колеги, друзі».
Сергій Макаров був не тільки хорошим працівником, а й гарним сім’янином. Його дружина Лідія зі сльозами на очах згадує яким Сергій був чоловіком і батьком: «Він мене завжди підтримував, допомагав, завжди був поруч, він був як гора, за якою я могла сховатися і він мене прикриє. Він дуже зрадів народженню сина, навіть заплакав, коли взяв його на руки. Кожну вільну хвилину Сергій присвячував дитині, вони грали разом у футбол, він повністю розчинявся в синові».
Сергія Макарова поховали в Миколаєві. Він назавжди залишиться у лавах поліції Херсонщини…
Вічна пам'ять захиснику України !
Відділ комунікації поліції
Херсонської області
