Дільничний офіцер із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист своєї громади. За декілька днів до окупації рідного міста Руслан отримав поранення. Тоді серед місцевих мешканців ходили чутки, що поліцейський загинув. Після деокупації люди зустрічали поліцейського оплесками. Після тривалої реабілітації правоохоронець знову в строю та допомагає мешканцям.

Ранок 24 лютого для майора поліції Руслана Цимбала, як і для всіх правоохоронців, почався з повідомлення  «бойова тривога». Тоді він перебував на посаді чергового ізолятора тимчасового тримання м. Слов’янська. Але розумів, що його місце - поруч із мешканцями рідного міста,  тож приступив до служби в Святогірську. 

До складу Святогірської громади входить 13 населених пунктів, у яких до повномасштабного вторгнення проживали близько 10 тисяч громадян. Зараз тут залишилося не більше тисячі людей. Кількість населення постійно змінюється – хтось евакуюється, хтось повертається. 

«Я тут народився, тривалий час працював. Місцеві жителі мене знають, я - їх. Знаю про потреби і проблеми громади. Комунікація з населенням, силовими структурами, екстреними службами була налагоджена від самого початку», - розповідає поліцейський.

Разом із колегами доводилося не спати по декілька діб, щоб допомагати місцевим: доставляли гуманітарну допомогу, рятували поранених, евакуювали цивільних, протидіяли мародерству, виявляли колаборантів тощо. 

Руслан згадує, що активні бойові дії у місті почалися в травні. Інколи з напарником ночував у лісі, щоб не накрило снарядами, бо окупанти сильно обстрілювали Святогірськ. Але для себе він твердо вирішив – залишається до останнього. 

За два дні до окупації він із напарником Ярославом Колесником  прибув до розбитої окупантами аптеки. Вони мали забрати ліки. При виході з приміщення обидва отримали поранення. Руслан вижив, його евакуювали до лікарні. Ярослав загинув одразу.

Майже півтора місяця лікування та реабілітації - і поліцейський знову на службі.

Голова Святогірської громади Володимир Рибалкін розповів, що після деокупації міста найважливішим було повернення до нормального, цивілізованого життя.

«Я дуже був радий коли, разом із бійцями ЗСУ та Нацгвардії одним із перших повернувся у звільнене місто Руслан Цимбал. Люди дуже раділи, коли його побачили, зустрічали оплесками. Під час окупації міста багато ходило чуток, що Руслан загинув», - розповів Володимир Рибалкін.

Зараз, окрім поліцейських завдань, дільничний офіцер разом з представниками місцевої влади займається вирішенням гуманітарних питань – супроводжує перевезення гуманітарних вантажів і готівки, а також контролює безпеку в пунктах роздачі. Спільно з працівниками ДСНС розміновують дороги, будинки, території домоволодінь, кладовища, розбирають завали.

«Спочатку треба робити для інших людей, а потім для себе», -  Руслан говорить, показуючи на багатоповерхівку з вибитими вікнами. Внаслідок російських обстрілів його помешкання зруйноване. 

На службі в правоохоронних органах Руслан Цимбал з 2003 року. Поліцейський пройшов великий шлях, та відданість роботі тільки зросла. Від Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ відзначений «Знаками пошани».

Окрім перемоги, поліцейський мріє про те, щоб разом із дружиною зустріти Новий рік у своєму будинку, нехай і в руїнах. 

«Штучну ялинку та іграшки ми вже придбали. І обов’язково приїдемо на своє подвір’я в новорічну ніч», - ділиться планами Руслан.      

 Поліцейському боляче дивитися на зруйноване місто, в якому виріс, але переконаний: усе відбудуться:

«І «Міст надії» - так місцеві назвали міст через річку Сіверський Донець, і школи, і домівки. Святогірськ – місто сили».

Краматорське районне управління поліції

Донецької області