2004 року в Донецьку свій шлях у правоохоронних органах розпочав Олександр Лаврушко. Розповідає, що найбільше у роботі його надихає допомога людям.
Коли у 2014 році розпочалася війна рф проти України, підрозділ поліції, в якому служив Олександр Лаврушко, передислокували з Донецька до Маріуполя. Згодом разом із колегами розвозив гуманітарну допомогу та фіксував воєнні злочини російської армії на Донеччині.
У лютому 2015 поліцейський відправився у відрядження в місто Дебальцево Донецької області, яке вже перебувало в оточенні російських військ. Олександр у складі групи з 25 осіб повинен був завезти ліки й продукти місцевим мешканцям та колегам у райвідділок, який продовжував функціонувати, попри постійні обстріли Дебальцевого.
Той день Олександр Лаврушко і досі неохоче згадує. Пам’ятає, як при в’їзді у місто стояло авто з військовими в українській формі. Як виявилося згодом, це були перевдягнуті бойовики:
“Ми фактично опинились у кільці, як тільки заїхали в Дебальцево. Дякуючи Богу, наш водій не зупинився перед автівкою росіян, які були у формі ЗСУ. Інакше нас би усіх “поклали” на місці”, – згадує поліцейський.
Російські війська вкотре почали мінометний обстріл, унаслідок чого райвідділок, у який приїхав Олександр з колегами, був повністю зруйнований.
“На будівлі районного відділку поліції майорів синьо-жовтий стяг. Можливо, це і розлютило ворога, який уже перебував у Дебальцевому та активно захоплював території міста”, – зазначив Олександр Лаврушко.
Деякий час поліцейські з іншими силами оборони тримали позиції та зрештою отримали наказ відійти. Намагаючись покинути небезпечні бойові зони, колона потрапила під обстріл російських окупантів:
“Росіяни використовували все, чим можна вбити. Це були і “Гради”, і артилерія. Без втрат з Дебальцевого вийти було неможливо. Вони сиділи в засаді і чекали нашу колону, тоді мені пробило каску, побратими гинули. Далі я нічого не пам’ятаю”, – згадує Олександр.
Тоді Олександр Лаврушко отримав поранення й опинився в медичному закладі міста Харків, ще пізніше – авіацією доставлений у Київ. Про це йому розповіла дружина Наталія, адже сам чоловік опинився на місяць у комі:
“Я ж потім ні говорити, ні ходити не міг. Дружина постійно була зі мною. Я їй дякую за це”, – додає поліцейський.
В Олександра після обстрілу були поранені кінцівки. Окрім цього, в нього була серйозна травма голови. Як тільки чоловік вийшов з довготривалої коми, його на 8 місяців відправили у Німеччину, де поставили титанову пластину в голову:
“З часом я почав вчитися ходити, щоб мати змогу самостійно себе обслуговувати і зручно жити. Дружина в цей важливий період була завжди зі мною. Ми разом уже 15 років з Наталією”, – розповів Олександр Лаврушко.
Довготривала реабілітація, яка продовжується і досі, декілька операцій і постійна боротьба – в такому режимі сім’я Лаврушко вимушена була жити після того рокового російського обстрілу. Але наснага до життя і служби у поліції в Олександра була сильніша за тяжкі поранення, які ледь не стали летальними. Уже 2018 року поліцейський повертається на службу.
З дитинства Олександр обожнював собак, особливо лабрадорів, адже для нього, вони найдобріші з усіх порід. Ця любов і привела його в кінологічний центр у місті Маріуполь Донецької області. Там чоловік слідкував за хвостатими та допомагав кінологам.
Повернувся і спорт у графік життя чоловіка. Нерідко він брав участь у змаганнях, зокрема і в Бахмуті. За словами Олександра, він спільно із побратимами полюбляв займатися веслуванням.
Здалося, що життя Олександра разом з дружиною та сином потроху налагоджується і нічого не може завадити щастю бути разом. Чоловік неабияк тішився поверненню на службу та улюбленому заняттю з чотирилапими. Однак щасливе життя українців було зруйновано 24 лютого 2022 року.
Нині поліцейський дистанційно працює в кінологічному центрі поліції Донецької області, де продовжує виконувати свої функції та допомагати іншим кінологам. Зізнається, що наразі найбільша мрія – повернення додому у Маріуполь, повноцінний вихід на роботу та допомога громадянам, яка колись і надихнула його розпочати службу в правоохоронних органах України. Це те, що сьогодні надихає чоловіка і надає сил.
Була в Олександра Лаврушка ще одна мрія, яка здійснилась. Нещодавно він побував на Львівщині, де відбувались “Ігри нескорених – 2023”. Рішення брати участь у змаганнях підтримали найближчі. Це так сильно надихнуло поліцейського, що він невпинно почав тренуватися та готуватися до ігор у спортзалі:
“Всі вправи, звісно, робив із тренером. Бо сам ще багато чого не можу”, – додає Олександр.
У категорії веслування було чимало побратимів і знайомих, з якими Олександр вперше за 8 років побачився на “Іграх нескорених”. Боротьба за першість була запеклою та врешті чоловіку вдалося вибороти третє призове місце.
Тепер залишається найважливіша мрія – повернення в український Маріуполь і продовження служби уже на Донеччині. Бажаємо нашому захиснику якнайшвидшого відновлення та здійснення усіх мрій.
Департамент комунікації МВС України
