Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Андрій став на захист України у складі зведеного полку Національної поліції України «Сафарі».
Старший лейтенант поліції Андрій Оксенюк працював старшим інспектором 1-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «Корпус оперативно-раптової дії» Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Службі в органах внутрішніх справ він присвятив понад 15 років. Спецпризначенцем КОРДу став від початку створення спецпідрозділу у листопаді 2016 року.
«Це перший наш набір, бійці тут із самого початку, — розповідає Оксана Ковальчук, заступниця начальника управління КОРД ГУНП в Рівненській області. — Вони повірили у цей підрозділ і з першого дня залишились тут. Це можна сказати був наш головний кістяк. Наш хребет. На них рівнялись. Вони вчили та допомагали молодим».
Андрій Оксенюк професійно займався греко-римською боротьбою, а у підрозділі був парамедиком. Обравши вузьку для себе спеціалізацію, навчив основ тактичної медицини й молодого бійця, який прийшов у 2020 році.
Від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України був у складі зведеного полку Національної поліції України «Сафарі». Коли постало питання нового відрядження у зону активних бойових дій саме Андрій поїхав, оскільки там потрібен був тактичний медик. Страшна звістка прилетіла на світанку 22 травня 2022 року після влучання ворожої ракети у місце дислокації їхнього зведеного підрозділу. Лише в Андрія Оксенюка вцілів телефон.
«Я не міг повірити, не розумів, що сталося, — розповідає командир спецпризначенців Сергій Нетребич. — Я одягнувся, приїхав на роботу почав обдзвонювати усіх, хто там був. Гудки йшли лише до Андрія. В мене була надія, що він зараз підніме слухавку, пояснить усе, що сталося, і розраховував, що наші лише поранені. Я до останнього не вірив».
Дружина Ірина пригадує, що неодноразово просила чоловіка, аби полишив небезпечну службу. Але після 2015 року, коли Андрій брав участь в зоні АТО зрозуміла: усе марно — він жив службою і змінювати її не збирався.
Андрій був прекрасним сім’янином і проводив із родиною кожну вільну хвилинку. У нього залишилися дружина та двоє діток: донька Ангеліна та син Ярославчик.
Дружина з болем розповідає що Андрій дуже любив дітей: «Він завжди із роботи поспішав додому. Його діти ніколи не називали татом, лише татусь. Він пишався донечкою, а разом із сином втілював у життя своє захоплення — ходив на риболовлю».
Андрій був для Ірини справжнім другом: «Моя опора та мій порадник. Я дзвонила йому, він завжди вислухає. А зараз немає Андрія, немає з ким поділитись своїм болем».
«Дуже хазяйновитий, домашній, сімейний, добрий, — розповідає про колегу Оксана Ковальчук, заступниця начальника управління КОРД.
Бійці спецпідрозділу кажуть про Андрія — майстер на всі руки. Він зі своїм напарником та вірним другом Ігорем Марковим облаштували кімнату для проведення тактичних занять. Товаришували, тож разом поїхали й у своє останнє відрядження.
«Андрій був дуже хорошим хлопцем, дружній, він завжди допоможе, будь-кому хто б не звернувся», — підкреслює Дмитро Бражник, інспектор 1-го відділу з проведення спеціальних операцій управління КОРД.
Усі, хто знав Андрія Оксенюка, стверджують, що він страшенно любив життя і мав масу планів.
Старший лейтенант поліції героїчно загинув на 35-му році життя. За час служби заохочувався п’ять разів. Представлений до нагородження державною нагородою України посмертно.
Відділ комунікації
поліції Рівненської області
Відділ комунікації поліції
Рівненської області
