З першого дня служби і дотепер старший інспектор ювенальної превенції з Волновахи працює виключно з дітьми. Оксана Божа стала свідком змін та реформ, які відбувалися в поліції, і зокрема, в обраній службі, але одне залишилося незмінним – діти завжди потребують уваги, любові та захисту з боку дорослих.
Озираючись на пройдений професійний шлях, Оксана Божа розуміє, чому її тато - полковник у відставці - колись категорично забороняв доньці навіть думати про роботу в міліції. Завжди заклопотаний службою, він бажав своїй дитині іншої, легшої долі. Тому після школи дівчина за категоричності батьків вступила на обліково-фінансовий факультет Донецького державного університету.
Проте фінансиста зі старанної студентки не вийшло. На п'ятому курсі, під час проходження практики в податковій службі, Оксана остаточно зрозуміла: ця справа - не для неї. Урочисто вручивши батькам диплом вишу, вона написала заяву з проханням взяти її на роботу в райвідділ міліції рідної Волновахи. А спеціальну освіту здобула 2007-го, закінчивши Національну академію внутрішніх справ.
Розпочавши роботу в міліції 2000-му році на посаді оперуповноваженого СКМСН, Оксана Анатоліївна одразу усвідомила: у роботі з дітьми неприпустимі байдужість або лукавство. Важливе кожне слово, кожна дія, адже на кону - правильне сприйняття світу маленькою людиною, навіть якщо вона зробила помилку. Закоренілих порушників чи злочинців у 14-17 років не буває, і від того, кого підліток вбачає в особі поліцейського, - друга чи карателя, - зазвичай, залежить його ставлення до закону, а нерідко - й подальша доля.
Майору поліції Божій дуже прикро, коли доводиться мати справу з дітьми, які через малолітню дурість порушили закон.
До речі, у Оксани Анатоліївни неоднозначне ставлення до спецшкіл. Адже, як засвідчує практика, перебування там не завжди на користь підліткам, що оступилися. Контингент у таких закладах різноманітний: у деяких вихованців за плечима - ціла низка тяжких злочинів, чим вони ще й вихваляються, негативно впливаючи на менш кримінально «просунутих» дітей.
Єдине, про що жалкує Оксана Анатоліївна, так це про постійну нестачу часу для власних дітей. Недарма - донька Вікторія, яка виросла в міліцейській родині (тато - працівник карного розшуку), вибрала собі «мирну» професію журналіста. А ось 10-літній Владик займається танцями та ще ніяк не звикне, що його матуся дуже потрібна й іншим дітям.
Не важливо вдень чи вночі, у відпустці чи на роботі Оксана Анатоліївна миттєво реагує на всі виклики пов’язані з дітьми.
- Працюю майже 20 років, а й досі не можу звикнути до того, що деякі діти стають не потрібними своїм батькам, піддаються знущанням та залишаються покинутими рідними людьми,- говорить жінка.
За півроку вона склала 139 адміністративних протоколів відносно недобросовісних батьків та провела більше 60 різноманітних профілактичних заходів у навчальних закладах. Спокус у неповнолітніх багато - алкоголь, наркотики, бажання «легких грошей». Через нестійку психіку їм складно розібратися, яким шляхом вирушити у самостійне життя. Тому, саме Оксана Божа має покликання рятувати дітей від необачних кроків і допомагати повернути їх на той, правильний шлях.
