Він одним з перших готував кінологів для миротворчої місії в Косово, а від початку антитерористичної операції на сході України – і для її потреб. Про службу в правоохоронних органах від рядового до підполковника, цікаві та нестандартні способи затримання злочинців розповів провідний фахівець кінологічного центру Нацполіції в місті Києві Леонід Мусєвич.
Леоніде Миколайовичу, розкажіть коли Ви розпочали службу в правоохоронних органах?
На службу я прийшов у 1989 році. З рядового дослужився до підполковника. Наразі я перебуваю на заслуженому відпочинку, але продовжую працювати та готувати молодих фахівців.
Чому Ви обрали саме професію кінолога ?
Ще в школі я серйозно займався спортом, зокрема – рукопашним боєм та самбо. Службу у Збройних Силах проходив в одній із «гарячих точок» Радянського Союзу. Під час служби фізичні навантаження у нас були досить серйозні. Уявляєте марш-кидок в повному оснащенні у спеку по піску? І так ми долали відстань у кілька десятків кілометрів.
Крім того, під час служби ми виконували подвійну функцію. На полігоні – були військовими, а поза навчанням військовій справі – охороняли публічну безпеку в населених пунктах.
Саме там я і познайомився з кінологами та зацікавився їх роботою. Вдома у мене була німецька вівчарка на ім’я Султан, яку я теж тренував. Тому з’явилася мрія - піти з Султаном на службу в правоохоронні органи.
В якому підрозділі розпочали службу?
Службу із Султаном я розпочав в спортивній роті Державної служби охорони. Враховуючи специфіку роботи, а саме – супроводження цінних вантажів та охорону VIP-персон, критерії відбору на службу були дуже жорсткими. Відбирали, без перебільшення, кращих серед кращих.
Не дарма наші українські кінологи вважалися кращими спеціалістами на міжнародному рівні майже десять років. Уявляєте, в ті часи до нас в кінологічний центр у Вишневому, що на Київщині, приїздили іноземні експерти. Вони відібрали кінологів для служби в миротворчих місіях. Ми вміли оперативно і злочинця знайти, і крадені речі, і виявити «розтяжку» та вибухівку.
Свою майстерність ми демонстрували на міжнародних змаганнях. Я сам не раз з моїм вухатим напарником займав призові місця. Згодом мене вже почали запрошувати в якості судді на змагання кінологів різного рівня.
Але моя служба полягала не лише в охороні вантажів та участі в змаганнях. Із 2000-го по 2008-ий роки я працював у відділі Державної служби охорони з обслуговування Святошинського, Солом’янського та Голосіївського районів столиці. Ми з моїм псом під час виїздів в складі слідчо-оперативної групи розкрили не один злочин.
Розкажіть про злочини, розкрити які вдалося саме завдяки кінологу та його напарнику.
Таких розкриттів було сотні. Собака «внюхає» те, що людське око не бачить. А тому і злочин можна розкрити за лічені хвилини. І це не фантастика, а реальність.
Так, у 2000 роках в столиці було скоєно крадіжку дорогої оргтехніки. Слідчо-оперативна група оглянула місце події, перевірила прилеглі приміщення. Проте слідів ймовірного злочинця ніхто так і не виявив, тому викликали кінолога.
Я прибув на місце події із німецькою вівчаркою Лаймою. Собака відразу взяла слід, але повела не на вулицю, як ми очікували, а по коридору – до дверей одного зі складських приміщень. Двері були замкнені, а ключі від комори мали кілька осіб. Там серед старих меблів ми і знайшли ретельно сховану крадену оргтехніку. Злочин було розкрито за лічені хвилини, а злодюжка, який працював у цій компанії, у всьому зізнався.
Крім того, ми з моєю напарницею виявили впевненого в собі та своїй безкарності злодія. Той був настільки нахабним, що прийшов через кілька годин після крадіжки на місце події та спостерігав за роботою слідчо-оперативної групи (посміхається).
Сталося так, що на столичному Подолі вночі обікрали магазин. Винесли досить цінні речі на чималеньку суму. Зникнення речей вранці виявив продавець, який і викликав поліцію. Крім того, «попрацювавши» у магазині, злочинець на місці скоєння злочину залишив рукавичку. От з неї ми і почали пошуки. Я дав її понюхати моїй чотирилапій напарниці.
Собака вивела мене з приміщення і підійшла до лави неподалік обікраденого магазину. Своєю поведінкою вона показувала, що злочинець – ось тут, поруч. Але ні біля лави, ні на ній нікого не було. Я знову завів Лайму у приміщення, а вона знову мене привела до лави. Собака помилятися не може, тому я зробив висновок, що на лаві сиділа особа, причетна до крадіжки.
Неподалік стояло кілька людей, які спостерігали за роботою слідчо-оперативної групи. Ми оточили цю групу, попросили громадян, аби вони сідали на лаву по п’ятеро, а потім пустили собаку. Лайма по черзі обнюхувала «спостерігачів» і раптом почала гавкати на одного чоловіка з другої «п’ятірки».
Молодик категорично заперечував свою причетність до крадіжки. Тому ми повторно провели так званий «метод вибірки». Але цього разу на лаву, окрім підозрюваного, посадили і звичайних громадян, ще й працівників поліції у цивільному. Проте Лайма знову зупинилася біля того самого чоловіка, на якого вказала першого разу.
Молодик почав нервувати і під емоціями в усьому зізнався. Він розповів, де сховав крадені речі. Там було викрадено майна на кілька сотень тисяч гривень. А причина, з якої Лайма його «впізнала», проста: злодій справді присів на лаву відпочити одразу після скоєння злочину. Буквально на кілька секунд, але цього вистачило, аби ми з Лаймою його «вирахували» з-поміж сторонніх спостерігачів нашої роботи (посміхається).
Чи доводилося Вам придумувати нестандартні способи, аби розкрити злочин або затримати злочинця?
Так (посміхається). Нам потрібно було затримати досвідченого злочинця, який був не лише озброєним. Увесь час його супроводжував серйозний пес бійцівської породи. Відтак керівники операції з його затримання вирішили затримувати молодика в орендованому ним помешканні. Проте на заваді спецоперації був пес, з яким чоловік не розлучався ні на мить.
Розуміючи, що природу не обдуриш і вона завжди візьме гору, ми вирішили залучити до нашої спецоперації чарівнішу вівчарку на ім’я Янга. Тож коли бійці спецпідрозділу вибили вхідні двері, ми спочатку пустили нашу хвостату «леді». І пес злочинця замість того, аби захищати господаря, просто побіг на побачення з Янгою. Наш задум спрацював на 100 відсотків, тому спецпризначенці затримали бувалого злодія без жодного пострілу. У квартирі поліцейські виявили цілий арсенал зброї.
- Ви вже досить довго самі навчаєте молодих колег, які під Вашим керівництвом вони тренують своїх чотирилапих напарників. Розкажіть про цей напрямок роботи.
Вперше наставником для молодих колег мені довелося стати тоді, коли ми почали готувати кінологів для миротворчих місій. Я готував кінологів для служби в Косово. Самі розумієте, що в місцях, де щодня знаходять «розтяжки» та вибухівку, право на помилку просто немає.
Дресирування собак для миротворчих місій ми здійснювали на спеціальних полігонах. Там собака навчалася працювати в умовах, наближених до бойових. Наприклад, не лякатися пострілів та вибухів. Згодом отриманий досвід допоміг нам у підготовці поліцейських для служби в АТО.
Я можу з гордістю сказати, що всі кінологи, яких я готував, не допустили жодної грубої помилки під час роботи. Відтак, всі повернулися живими і здоровими. Крім того, вони своїми професійними діями не раз рятували життя колег та цивільних осіб.
А уявіть, скільки зброї могло потрапити на мирну територію, якби до роботи на блокпостах не залучили кінологів. Спритники ховають гранати в обшивці автомобілів, колесах і навіть роблять тайники у бензобаках.
Дехто із порушників зізнавався, що навіть вивчав ази тренування службових собак, аби обдурити чотирилапого. Одна все це було безуспішно.
- А які новації зараз впроваджуються чи, може, вже використовуються в кінологічній службі?
Нещодавно ми активно почали використовувати в роботі собак породи «бельгійська вівчарка» (Малинуа). Досвід тренувань переймаємо в іноземних колег. Вже є позитивні результати. Проте для роботи з таким напарником кінологу потрібно бути ледь не майстром спорту (посміхається). Інакше ці собаки можуть просто «перегоріти» і не дати позитивного результату (сміється).
Крім того, ми почали навчати кінологів-бійців поліцейського спецпідрозділу КОРД для роботи зі штурмовими собаками. Зазвичай їх використовують, коли потрібно затримати та знешкодити небезпечного озброєного злочинця у приміщенні чи автомобілі. Ми вчимо цих собак не боятися звуків пострілів та вибухів, а також самої зброї. І такі помічники дадуть можливість вберегти не одне людське життя.
Департамент комунікації
Національної поліції України
