Тетяна сама невдовзі стане мамою, тож доля сотень скривджених дітей їй особливо болить. Сьогодні майор поліції разом з колегами завітала до місцевого центру з надання допомоги вимушеним переселенцями, де  поспілкувалась з юними запоріжцями. Поліцейська подарувала дітям свої збірки.

Тетяна Волошина завжди гостро реагує на все, що відбувається у нашій державі. І це часто знаходить відображення в її поезії. Тут і біль, і радість, і невимовна любов до рідної України.

 

УКРАЇНА МОЯ

Назбираю на сонці янтарного сяйва у глечик.
Не збідніє світило. Багаті у нього поля.
Повертайтесь додому з далекого краю, лелеки.
Вас чекають домівки і ще Україна моя.

Голі-голі дерева розгойдують зарево ночі.
Приміряють тополі оранжевий німб короля.
А я іншого дому ні в снах, ні насправді не хочу.
Хай же буде зі мною свята Україна моя.

Неповинна із лона, проста, добродушлива з роду,
Некваплива до гніву, небоязлива в боях.
Та у всесвіті-світі ніхто не знайде більше вроди,
Що у серці твоєму, солодка Вкраїно моя.

Залюбуюсь до згуби твоєї пороші казками,
Завеснію узимку, згадавши наспів солов’я…
Я тебе не залишу, моя розтривожена мамо!
Ти — в мені, ти у генах, свята Україно моя. 

… Назбираю на сонці янтарного сяйва у глечик.
Не збідніє світило. Багаті у нього поля.
Повертайтесь додому з чужин усіляких, лелеки.
Вас чекає найкраща у світі Вкраїна моя.

 

СТЕПОВА ЦАРІВНА

Ти моя степова царівно!
Стільки блиску в тобі,
Стільки чар.
Та чому ж ти така наївна!?
Приголубила тих яничар…

Ти моя степова красуне!
Чи хоч знає цей світ, ким ти є!?
Бо укотре вороння суне,
Щоб клювати обличчя твоє.

Знову суне сюди вороння —
Чорний рейх, що густіший тлі…

Ти моє степове безсоння!
Смертний гвалт на моїй землі!

 

СИРЕНА

Сирена — за сиреною.
В підвал!
Сльозина — за сльозиною.
Утрати.
Якби мені ще вчора хтось сказав,
Що буде так земля моя страждати...

Якби мені учора натякнув
Чи вітер, 
Чи вороння безутішне...

Благала б я у Господа війну
Цю відвернути. 
І нічого більше.

Сирена...

Сектор комунікації поліції Хмельницької області