Добрий, чуйний, відповідальний, завжди готовий прийти на допомогу – таким пам’ятатимуть Олексія усі, хто його знав. 12 серпня російські війська вдарили по Оріхову. Лейтенант поліції, який ніс службу на блокпосту прифронтового міста, отримав тяжкі поранення. Через три дні він помер у лікарні. Навіки йому залишиться 26 років…

Олексій народився 26 лютого 1997 року в місті Оріхів Пологівського району Запорізької області. Дитинство Олексія пройшло в селі Мала Токмачка. Там він жив разом з братом Дмитром та матір’ю Наталею Іванівною. У 2018 році успішно завершив навчання у Дніпропетровському державному аграрно-економічному університеті, а своє справжнє покликання знайшов зовсім в іншій сфері. Олексій вирішив стати правоохоронцем – щоб дбати про правопорядок та безпеку людей.

У квітні 2019 року хлопець розпочав службу в лавах Нацполіції України. В Оріхівському відділенні поліції він спочатку працював патрульним поліцейським, а вже у червні наступного року – помічником слідчого. У лютому 2021-го повернувся в патрульну службу, але вже Пологівського райвідділу.

Едуард Лук’яненко, колега Олексія Лемешка, про свого товариша згадує з теплом. Каже, він відповідально ставився до роботи та завжди приходив на допомогу, а також був надзвичайно щирою та порядною людиною: «Найбільше запам’яталось, як під час несення служби, коли вже почалася повномасштабна війна, знайшли собаку породи пекінес. Він був хворий, люди її покинули, коли виїжджали з міста. Олексій забрав його собі, возив до ветлікарні у Запоріжжя».

Поліцейський Євген Татьяненко розповідає, що Олексій займався евакуацією мирного населення, виїжджав на повідомлення про обстріли житлового сектору Оріхова, обслуговував виклики, рятував людей.

Уранці 12 серпня 2023 року лейтенант поліції заступив на оріхівський блокпост. А вже за кілька годин російські окупаційні війська вдарили по ньому керованою авіаційною бомбою. Внаслідок удару Олексій отримав тяжкі поранення, а його колега, капітан поліції Іван Іщенко, загинув на місці…

«Черговий повідомив про пуск КАБів з ворожої авіації всім постам, а вже за мить відбувся вибух», – згадує колега поліцейського Сергій Блід.

Ворожа бомба зачепилася за верхівки дерев поряд з контрольно-пропускним пунктом та здетонувала у повітрі.

З чисельними пораненнями Олексія доправили до лікувально-стабілізаційного пункту, а потім госпіталізували. Медики боролися за його життя три дні. 15 серпня серце поліцейського перестало битися…

Василь Заярський з сумом згадує про свого підлеглого: «Про нього я можу сказати тільки теплі слова. Був дуже чуйний – товаришував з усіма своїми колегами. Був відповідальним співробітником, ініціативним. Ті завдання, які перед ним ставили, сумлінно виконував. А найголовніше – був доброю людиною. Для нас це велика втрата...».

Олексій був дуже енергійним, захоплювався спортом, надавав перевагу боксу. Він мав багато задумів та планів у житті…

17 серпня поліцейського поховали на кладовищі у селі Володимирівське Запорізького району.

У нього залишилися мати та брат. Люблячий син, надійний товариш, відданий своїй країні та людям поліцейський – таким запам’ятають Олексія.

Вічна пам’ять Герою!

Відділ комунікації поліції

Запорізької області