Професійний, ініціативний, працелюбний, надійний друг, патріот своєї країни – таким залишиться у спогадах колег та рідних Віталій.
Віталій Бабич народився 24 жовтня 1986 року у м. Буча Київської області в родині кравців.
У 2003 році після закінчення загальноосвітньої школи він пішов служити у Збройні Сили України та обрав майбутню професію.
У 2008 році Віталій Бабич розпочав працювати в органах внутрішніх справ оперуповноваженим Головного управління МВС України в Київській області. У 2015 році перейшов у новостворену Національну поліцію України. Працював на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної поліції, а згодом заступником начальника відділу.
У 2021 році Віталій пройшов відбір до батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець», який виконував бойові завдання на території Донецької та Луганської областей.
Коли почалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну Віталій Бабич разом з іншими поліцейськими ніс службу на території Київщини.
Його колега Олександр згадує, що Віталій разом з колегами виявляв колаборантів, які допомагали російським військовослужбовцям, діяв дуже професійно. Батьки Віталія були під окупацією в Бучі. Він дуже сильно переживав за них, але ніколи не показував цього.
З 15 травня він разом з побратимами поїхав воювати на Донеччину, давав відсіч російським загарбникам.
Колеги згадують, що Віталій вважав своїм обов’язком вигнати ворога з рідної землі, захистити людей від російської навали. Його загибель стала важкою втратою для всього підрозділу, де всі його любили та поважали.
Віталій Бабич загинув 19 липня 2022 року внаслідок ворожого авіаційного обстрілу м. Слов’янська.
«Хлопці повернулися із бойового завдання, настрій у всіх був піднесений, бо вже мали їхати додому. В будинок, де вони відпочивали, прилетіла російська ракета», - з сумом розповідає Валентин, колега загиблого.
«Віталій був розумним, мудрим, інтелігентним, мотивований роботою, завжди зважено приймав рішення. Одним із його життєвих принципів була допомога людям. Віталій був справжнім патріотом своєї країни», - розповідає командир батальйону Хафіз Рафієв.
Віталій планував одружитися, будував будинок, у нього було багато планів . Його бажанням було після повернення додому поїхати з родиною на Закарпаття, але його мрія, на жаль, не здійснилася.
«Син з добрим серцем та золотими руками, завжди допомагав в усьому. В мене була мрія передати йому свою справу», - розповідає батько Микола Миколайович.
«Віталій любив риболовлю, казав, що це справжнє задоволення, душевний відпочинок та приємне спілкування з природою. Він був чудовим сином, який завжди турбувався про родину, був надійним помічником у будь-якій справі. Дякую Богу, що подарував такого сина», - згадує мати Віталія Галина Володимирівна.
«Віталій був найкращою людиною, був для мене не тільки братом, але й вірним другом, опорою, порадником. Ми разом росли, досягали успіхів, разом раділи, разом нас спіткали невдачі, ми все робили разом. Брат – це найрідніша для мене людина», - каже брат Юрій.
«Таких як він доля дає один раз на все життя. Вірний, надійний, справжній, мужній та турботливий, для Віталія родина була на першому місці, коли мав вихідні дні завжди влаштовував романтичні вечори на Київському морі, він дуже смачно готував. Завжди підтримував у тяжкі часи, мав золоті руки та будував власний дім, у якому зробив дві дитячі кімнати, оскільки мріяв, щоб оселя була наповнена дитячим сміхом», - з сумом розповідає наречена Юлія.
Поховали майора поліції Віталія Бабича 22 липня 2022 року на кладовищі у м. Буча Київської області. Його ім’я було викарбувано на обеліску загиблих поліцейських Київщини.
«Віталій до останнього свого подиху захищав нашу Україну. І наш обов’язок – берегти та шанувати світлий спомин про тих, хто загинув заради свободи майбутніх поколінь та незалежності нашої держави. Герої не вмирають!» - наголосив начальник поліції Київщини Андрій Нєбитов.
Відділ комунікації поліції
Київської області
